Як намалювати черепаху, змію, ящірку й крокодила поетапно

Як намалювати черепаху, змію, ящірку й крокодила: загальний принцип

Рептилії здаються різними, але малюються за спільною схемою: обтічне тіло, лускаста шкіра та короткі лапи. Відрізняє їх головна форма. У черепахи це купол панцира, у змії гнучка лінія без лап, в ящірки витягнуте тіло з довгим хвостом, у крокодила потужна паща й спина з гребенем. Якщо передати цю форму, вид читається одразу.

Усі чотири тварини будуються з простих фігур. Черепаха складається з півкола панцира, овала голови та чотирьох стовпчиків-ніг. Змія з хвилястої лінії, що звужується до хвоста. Ящірка й крокодил з витягнутого овала, довгого хвоста та зігнутих лап. Візерунок і луска додаються наприкінці, тому малюнок виходить і в тих, хто не любить дрібну роботу.

У статті розглянуто, як намалювати черепаху поетапно, панцир, милу черепашку, змію поетапно й легко, візерунок і голову змії, милу зміючку, ящірку поетапно та крокодила поетапно із зубами й очима на тімені. Є версії для дітей, таблиці кольорів і поз, список помилок і план занять на тиждень. Схеми нижче показують каркаси, за ними зручно звірятися.

Рептилії: чим відрізняються на малюнку

Перш ніж малювати, визначте головні відмінності. Вони допомагають одразу показати, хто зображений, навіть якщо решта намальована схематично.

Для першого малюнка краще взяти черепаху: форма проста, а впізнаваність забезпечує панцир. Змія гарна тим, що майже не потребує анатомії, потрібна лише плавна лінія. Ящірку й крокодила краще малювати після, вони потребують акуратної роботи з лапами та хвостом.

Черепахи, змії, ящірки й крокодили належать до рептилій: холоднокровних тварин із сухою лускатою шкірою. Для дітей це добрий привід розповісти про різноманіття живої природи та відмінності від ссавців.

Як намалювати черепаху поетапно: 12 кроків

Запит «як намалювати черепаху» найчастіший на цій сторінці, і йому потрібна докладна інструкція. Нижче черепаха в профіль. Усі лінії на перших кроках тонкі, щоб їх можна було стерти.

1. Лінія землі. Горизонталь унизу аркуша;
2. Основа панцира. Широка горизонтальна лінія;
3. Купол панцира. Висока дуга над лінією, як половина овала;
4. Шия й голова. Невеликий овал збоку, на гнучкій короткій шиї;
5. Око й рот. Кругле око з відблиском і коротка лінія усмішки;
6. Передня нога. Товстий стовпчик із трьома кігтиками;
7. Задня нога. Коротша за передню, теж із кігтями;
8. Хвіст. Маленький трикутник ззаду;
9. Щитки. Лінії всередині купола, що утворюють шестикутники;
10. Облямівка. Ряд дрібних зубців по нижньому краю панцира;
11. Контур. Обведіть основні лінії, зітріть допоміжні;
12. Тінь і колір. Тінь під панциром і візерунок на щитках.

Головне в малюнку черепахи: панцир. Він займає майже все тіло, а голова й ноги визирають з-під нього. Якщо панцир намалювати занадто пласким, вийде не черепаха, а камінь. Схема «Каркас черепахи в профіль» показує купол, голову на шиї, товсті ноги та короткий хвіст.

Друге правило стосується щитків. Вони не квадрати, а багатокутники: п’ятикутники й шестикутники, що зменшуються до країв. Центральні щитки більші, бічні дрібніші. Так панцир виглядає об’ємним.

Третє правило: ноги. У сухопутних черепах вони товсті, як стовпчики, і розставлені широко. У морських це ласти. Вибір виду змінює й загальну форму: морська черепаха пласкіша й обтічніша.

Панцир черепахи: як малювати щитки та вигляд зверху

Панцир головна деталь і головна складність. Багато хто боїться дрібних щитків, але малюються вони просто, якщо діяти по порядку: спершу великі, потім малі.

1. Овал панцира. Для вигляду зверху великий овал;
2. Центральна лінія. Вертикаль через середину;
3. Центральні щитки. Ряд великих шестикутників уздовж лінії;
4. Бічні щитки. По боках, дрібніші й більш витягнуті;
5. Облямівка. Невеликі щитки по краю овала;
6. Голова. Овал зверху, з двома крапками очей;
7. Ноги. Чотири виступи по боках, із короткими кігтями;
8. Хвіст. Невеликий виступ знизу.

Схема «Черепаха зверху» показує голову, панцир із великими щитками та лапи по боках. Вигляд зверху добрий для дітей: спершу овал, потім лінії-розділювачі, і панцир готовий. Візерунок можна зробити яскравішим, зафарбувавши щитки різними відтінками зеленого та коричневого.

Типова помилка: усі щитки роблять однаковими. У природі вони трохи відрізняються, і ця нерівність робить малюнок живим. Ще одна помилка: лінії щитків проводять надто рівно. Трохи вигніть їх, щоб передати опуклість.

Як намалювати черепаху легко й швидко: версія для дітей і новачків

Запити «черепаху легко» і «черепаху для дітей» показують, що багатьом потрібен найшвидший варіант. Він є: черепаха з півкола та чотирьох ніжок.

1. Намалюйте півколо. Це панцир;
2. Закрийте його знизу лінією. Основа;
3. Голова. Невеликий овал збоку;
4. Око. Крапка з відблиском;
5. Ноги. Чотири короткі стовпчики;
6. Хвіст. Маленький трикутник;
7. Візерунок. Три-чотири лінії на панцирі;
8. Колір. Зелений панцир, світліші голова й ноги.

Для дітей 4–5 років достатньо півкола, голови та ніжок: решта додається кольором. Для 6–7 років додайте візерунок на панцирі та око. Для 8–10 років можна переходити до докладного малюнка з попередніх розділів. Докладний план за віком є в статті «Уроки малювання для дітей за віком».

Мила черепашка: як намалювати маленьку черепаху

Запити «мила черепашка» і «черепашка» часто трапляються в дитячих списках. Секрет милоти в пропорціях: голова велика, панцир круглий, ніжки короткі, очі великі. Так виглядають дитинчата багатьох тварин, і мозок сприймає такі форми як милі.

1. Велике коло голови. Займає майже третину малюнка;
2. Очі. Великі кола з відблиском;
3. Усмішка. Невелика дуга;
4. Кругле тіло. Овал під головою;
5. Панцир. Півколо на тілі, з кількома лініями;
6. Ніжки. Два маленькі овали внизу;
7. Хвостик. Маленький трикутник збоку;
8. Колір. М’який зелений або блакитний.

Головне правило милоти: круглі форми й великі очі. Якщо зробити маленьку голову та вузькі очі, черепашка стане дорослою. Для дітей це добрий приклад того, як маленькі зміни форми змінюють характер.

Як намалювати змію поетапно: 12 кроків

Запит «як намалювати змію» не менш частий. Змія малюється простіше, ніж здається, бо в неї немає лап. Головне це плавна лінія та візерунок. Починайте з тонкої хвилястої лінії, а потім обводьте її з двох боків.

1. Осьова лінія. Плавна S-подібна крива на аркуші;
2. Товщина тіла. Паралельна лінія на невеликій відстані;
3. Кінець хвоста. Звужуйте лінії до кінця, поки вони не зійдуться;
4. Голова. Овал на одному кінці, трохи ширший за шию;
5. Морда. Трохи загострена спереду;
6. Око. Невелике коло з крапкою зіниці збоку голови;
7. Ніздрі. Дві маленькі крапки на морді;
8. Язик. Тонка лінія з рота з роздвоєним кінчиком;
9. Черевні пластини. Дрібні поперечні штрихи знизу тіла;
10. Візерунок. Ромби, смуги або плями вздовж спини;
11. Контур. Обведіть основні лінії, зітріть допоміжні;
12. Тінь. Тінь під вигинами та відблиск на голові.

Головне в малюнку змії: вигини. Вони мають бути плавними й різної величини. Якщо всі дуги однакові, змія схожа на пружину. Схема «Каркас змії вигинами» показує овальну голову, хвилясте тіло та хвіст, що звужується до кінця.

Друге правило стосується товщини. Тіло змії найширше посередині й звужується до голови та хвоста. Голова трохи ширша за шию, а хвіст закінчується гострим кінчиком. Якщо зробити тіло однакової товщини, змія виглядатиме шлангом.

Третє правило: язик. Він тонкий і роздвоєний на кінці, він виходить із пащі й надає змії виразності. Не малюйте його надто довгим і широким: достатньо короткого штриха з двома кінчиками.

Візерунок і голова змії: ромби, смуги, луска

Візерунок робить змію впізнаваною та гарною. Для початківців добре підходять три прості варіанти: ромби, смуги й плями. Їх можна поєднувати, але краще обрати один і витримати до кінця.

• Ромби. Ряд ромбів уздовж спини, з’єднаних по кутах;
• Смуги. Поперечні смуги різної ширини;
• Плями. Овальні плями, що чергуються з дрібними крапками;
• Кільця. Кольорові кільця навколо тіла, як у коралових змій;
• Луска. Дрібна сітка з дуг по всьому тілу;
• Черево. Світле, без візерунка, з поперечними штрихами.

Щоб візерунок не порушував об’єм, малюйте його з урахуванням вигинів: на опуклих ділянках ширше, на згинах вужче. Якщо вести лінії прямо, змія виглядатиме пласкою. Візерунок малюють після контуру, щоб лінії підпорядковувалися формі тіла.

Голова змії будується як витягнутий овал із очима по боках. Око кругле, зі зіницею-крапкою або вертикальною щілиною. Ніздрі два невеликі штрихи на кінчику морди. Рот вигнута лінія від кінчика морди назад до краю голови.

Як намалювати змію легко й швидко: версія для дітей і новачків

Запити «змію легко» і «змію для дітей» показують, що багатьом потрібен найшвидший варіант. Він є: змія з хвилястої лінії.

1. Намалюйте хвилясту лінію. Дві-три плавні дуги;
2. Обведіть з іншого боку. Паралельна лінія, тіло завтовшки з палець;
3. Хвіст. Звузьте лінії на кінці;
4. Голова. Овал на іншому кінці;
5. Око. Крапка;
6. Язик. Коротка лінія з роздвоєним кінцем;
7. Візерунок. Кілька ромбів або смужок;
8. Колір. Зелений, жовтий або помаранчевий.

Для дітей 4–5 років достатньо хвилястої лінії, голови й ока: решта додається кольором. Для 6–7 років додайте візерунок і язик. Для 8–10 років можна переходити до докладного малюнка з попередніх розділів.

Мила зміючка: як намалювати маленьку змію

Запити «мила змія» і «зміючка» популярні в дитячих малюнках і виробах. Секрет милоти в пропорціях: голова велика, очі великі, тіло коротке й згорнуте кільцями. Грізний образ іде, лишається кумедний.

1. Велике коло голови. Займає майже половину малюнка;
2. Очі. Великі кола з відблисками;
3. Усмішка. Невелика дуга;
4. Язичок. Коротка лінія з двома кінчиками;
5. Тіло. Згорнуте кільцями під головою;
6. Хвіст. Невеликий завиток збоку;
7. Візерунок. М’які смуги або плями;
8. Колір. Світлий зелений, блакитний або рожевий.

Головне правило милоти: круглі форми й великі очі. Якщо зробити вузькі очі та довге тіло, зміючка стане дорослою. Для дітей це добрий приклад того, як маленькі зміни форми змінюють характер.

Як намалювати ящірку поетапно: 12 кроків

Ящірка одна з найдинамічніших рептилій. Тіло витягнуте, лапи зігнуті в ліктях і колінах, хвіст довгий. Малюється вона швидко, якщо дотримуватися каркаса.

1. Лінія землі. Горизонталь унизу аркуша;
2. Овал тіла. Довгий і вузький овал;
3. Хвіст. Довга лінія, що звужується, вигнута біля кінця;
4. Голова. Невеликий овал або клин на короткій шиї;
5. Око. Невелике коло на боці голови;
6. Рот. Лінія вздовж голови, трохи вигнута;
7. Передні лапи. Зігнуті в лікті, із чотирма пальцями;
8. Задні лапи. Довші за передні, сильно зігнуті;
9. Пальці. Тонкі, з маленькими кігтиками;
10. Луска. Дрібні штрихи на спині й хвості;
11. Контур. Обведіть, зітріть допоміжні лінії;
12. Тінь і колір. Зелений, світле черево й темний візерунок.

Головне в малюнку ящірки: пропорції. Тіло коротке порівняно з хвостом, лапи тонкі й зігнуті, голова невелика. Схема «Каркас ящірки в профіль» показує витягнуте тіло, невелику голову, довгий хвіст і зігнуті лапи. Хвіст часто займає більше половини довжини.

Друге правило стосується лап. Вони розставлені вбік, а не стоять під тілом, як у ссавців. Лікті та коліна спрямовані назовні, і завдяки цьому тіло низько над землею. Ця деталь одразу відрізняє ящірку від маленького звірка.

Як намалювати крокодила поетапно: 12 кроків

Запит «як намалювати крокодила» найчастіший серед великих рептилій. Крокодил будується як ящірка, але масивніше: важка паща, потужний хвіст і гребінь із кісткових щитків на спині. Усі лінії на перших кроках тонкі.

1. Лінія землі. Горизонталь унизу аркуша;
2. Овал тіла. Довгий, лежить майже паралельно землі;
3. Хвіст. Потужний, звужується до кінця, трохи вигнутий;
4. Морда. Довга, пласка, розширена біля ніздрів;
5. Нижня щелепа. Трохи вужча за верхню, лінія рота хвиляста;
6. Зуби. Нерівні, різної висоти, стирчать з обох щелеп;
7. Очі. Виступають на тімені, круглі, з вертикальною зіницею;
8. Ніздрі. Дві крапки на кінці морди;
9. Лапи. Короткі, зігнуті, з п’ятьма пальцями спереду;
10. Гребінь. Зубці вздовж спини й хвоста;
11. Луска. Сітка з дрібних щитків на спині;
12. Контур і колір. Темно-зелений зверху, світле черево.

Головне в малюнку крокодила: паща. Вона довга, пласка й становить близько третини всієї довжини тіла. Якщо зробити пащу короткою, вийде ящірка. Очі розташовані на тімені, щоб тварина могла визирати з води. Ця деталь одразу впізнається.

Друге правило стосується зубів. Вони різної довжини, стирчать з обох щелеп і не утворюють рівного ряду. Малюйте їх невеликими трикутниками, чергуючи великі та маленькі. Якщо зробити ряд рівним, вийде гребінець.

Третє правило: лапи. Вони короткі, розставлені вбік, тіло майже лежить на землі. Для дітей достатньо двох коротких стовпчиків із пальцями. Якщо потрібен динамічніший варіант, намалюйте крокодила з прочиненою пащею.

Як намалювати крокодила легко й швидко: версія для дітей і новачків

Запити «крокодила легко» і «крокодила дитині» показують, що багатьом потрібен найшвидший варіант. Він є: крокодил з довгого овала та пащі.

1. Намалюйте довгий овал. Це тіло;
2. Додайте пащу. Вузький прямокутник із заокругленим кінцем;
3. Око. Коло на тімені;
4. Хвіст. Лінія, що звужується, ззаду;
5. Лапи. Два короткі стовпчики;
6. Зуби. Кілька трикутників уздовж пащі;
7. Спина. Зубці вздовж овала;
8. Колір. Зелений, із жовтим черевом.

Для дітей 4–5 років достатньо овала, пащі та хвоста: решта додається кольором. Для 6–7 років додайте зуби, око й лапи. Для 8–10 років можна переходити до докладного малюнка з лускою. Якщо потрібно намалювати добродушного крокодила, зробіть око великим і додайте усмішку.

Колір рептилій: палітра, візерунок і тіні

Забарвлення рептилій зазвичай тепле й земляне, але в екзотичних видів яскраве. Оберіть основний тон і додайте два-три відтінки. Візерунок можна зробити контрастним, щоб тварина виділялася на тлі.

Для розфарбування діє правило світла: верх світліший, низ темніший, тінь під тілом. Відблиск залиште на панцирі, голові та вигинах змії. Фактуру луски роблять дрібними штрихами або крапками. Для акварелі використовуйте «по сирому» для тла та «по сухому» для візерунка.

Тло й композиція: ставок, пустеля, джунглі

Рептилії на порожньому аркуші втрачають настрій. Правильне тло показує середовище й допомагає виділити героя. Достатньо двох-трьох елементів.

• Ставок. Вода, латаття, очерет, черепаха на камені;
• Пустеля. Пісок, кактуси, ящірка на камені;
• Джунглі. Ліани, листя, змія на гілці;
• Річка. Крокодил у воді, видно лише ніс і очі;
• Берег. Пісок, галька, мушлі;
• Сонце. Яскравий диск, під ним довгі тіні.

Тварина має займати від половини до двох третин аркуша. Змію зручніше малювати на вертикальному аркуші навколо гілки, крокодила на горизонтальному. Контрастне тло допомагає: зелена черепаха на жовтому піску, помаранчева змія на зеленій траві.

Пози рептилій: іде, завмер, гріється, пливе

Коли базова форма освоєна, тварину оживляє поза. Кожна змінює положення лап і тіла, а решта частин лишаються тими самими.

Найпростіша поза для початку: черепаха йде боком, а змія лежить хвилями. Для динаміки підніміть голову або вигніть хвіст. Принципи побудови хвоста можна перенести зі статті «Як намалювати динозавра поетапно»: там розібрано хвіст-противагу та посадку тіла.

Пропорції рептилій: прості співвідношення

Більшість невдалих малюнків страждають не від поганої техніки, а від неправильних пропорцій. Достатньо запам’ятати кілька співвідношень.

• Черепаха: панцир. Займає майже все тіло, висота в третину довжини;
• Черепаха: голова. Приблизно в п’ять разів менша за панцир;
• Змія: голова. Трохи ширша за шию;
• Змія: товщина. Найбільша посередині тіла;
• Ящірка: хвіст. Не коротший за тіло, часто довший;
• Крокодил: паща. Близько третини довжини тіла;
• Крокодил: хвіст. Майже дорівнює решті тіла;
• Усі: лапи. Розставлені вбік, тіло низько.

Щоб перевірити пропорції, закрийте малюнок рукою так, щоб лишився силует. Якщо за силуетом видно голову, тіло, хвіст і лапи, пропорції вірні. Якщо силует схожий на пляму, переробіть каркас: колір не допоможе.

Ще один спосіб: намалюйте тварину в трьох розмірах на одному аркуші. У дитинчати голова завжди відносно більша, а лапи й хвіст коротші. Це правило вірне для всіх малюків, і воно стане в пригоді, коли малюватимете звірят з інших статей серії, наприклад «Як намалювати панду й мавпу».

Як малювати за фото й з натури: зоопарк і тераріум

Рептилій зручно спостерігати в зоопарку, тераріумі або на фотографіях. Для замальовок оберіть час, коли тварина рухається, і робіть швидкі начерки по дві-три хвилини. Не прагніть деталей: ловіть позу, вигин тіла та положення лап.

1. Знайдіть велику форму. Примружтеся: панцир, тіло або лінія вигину;
2. Позначте опорні лінії. Лінія спини, положення лап, вигин хвоста;
3. Порівняйте частини. Розмір голови відносно тіла, довжина хвоста;
4. Замалюйте позу. Легкими лініями, не стираючи промахи;
5. Додайте деталь. Одну-дві: голову, візерунок, луску;
6. Зробіть десять начерків. З них один обов’язково вдасться.

Фотографії обирайте з чітким силуетом і без сильної перспективи: так простіше зрозуміти форму. Звіряйте малюнок із фото за трьома пунктами: розмір голови, довжина хвоста й положення лап. Ці три порівняння ловлять більшу частину помилок.

Стилі рептилій: реалізм, мультяшний, графіка

Один і той самий каркас можна довести до різного ступеня стилізації. Обирайте стиль під завдання: для школи підійде простий, для листівки милий, для альбому докладніший.

• Реалістичний. Багато тіней і деталей, текстура луски, пропорції як у справжньої тварини;
• Мультяшний. Круглі форми, великі очі, яскраві кольори;
• Графіка. Чорний контур і штрихування без кольору, багато дрібних деталей;
• Орнаментальний. Змія або черепаха з візерунками та декором, яскраві фарби;
• Мінімалістичний. Силует і кілька ліній, кольорові плями.

Не змішуйте все одразу: оберіть один стиль і витримайте його від початку до кінця. Якщо тварина мультяшна, не малюйте реалістичну луску. Якщо реалістична, не робіть гігантські очі. Єдиний стиль виглядає професійно, навіть якщо техніка проста.

Фінальні штрихи: як довести малюнок до результату

Коли основа готова, лишається кілька кроків, які відрізняють закінчений малюнок від начерку. Вони забирають хвилин десять, але сильно змінюють враження.

1. Стерти каркас. Приберіть допоміжні овали й лінії м’якою гумкою;
2. Посилити контур. Основні лінії обведіть трохи темніше, дрібні лишіть тонкими;
3. Додати тіні. Під тілом, під вигинами змії, під панциром;
4. Намалювати фактуру. Короткі штрихи луски на спині й хвості;
5. Перевірити око. Відблиск в оці оживляє погляд сильніше за будь-яку іншу деталь;
6. Домалювати землю. Коротка тінь під лапами прибирає відчуття, що тварина ширяє;
7. Відійти й подивитися. Погляд здалеку показує, чого бракує.

Складайте малюнки в одну теку й раз на місяць перебирайте її, щоб помічати, що виходить дедалі краще. Дату й ім’я ставлять багато хто: за кілька місяців ви побачите свій прогрес.

Сцена з кількома рептиліями: ставок і берег

Коли окремі тварини виходять, можна зібрати сцену. Вона вчить головного: як розташувати героїв і передати простір. Рептилії добре поєднуються в одному малюнку: черепаха на камені, крокодил у воді, змія на гілці, ящірка на піску.

1. Горизонт. Проведіть лінію на третині висоти аркуша;
2. Вода. Нижня частина, з хвилястими лініями;
3. Берег. Пісок і камені праворуч або ліворуч;
4. Ближній план. Найбільша тварина, наприклад черепаха на камені;
5. Середній план. Змія на гілці або ящірка на піску;
6. Дальній план. Крокодил у воді, видно ніс і очі;
7. Небо. Хмари й сонце, відображення у воді.

Правило перспективи просте: що ближче, то більше, нижче по аркушу й докладніше. Що далі, то менше, вище й світліше. Додайте серпанок дальньому плану: пом’якште колір і приберіть дрібні деталі.

Чим малювати рептилій: олівці, маркери, акварель

Для рептилій підходить будь-який матеріал, але в кожного свої сильні сторони.

Докладніше про матеріали для новачків написано в статті «Чим малювати новачку: матеріали». Для луски та візерунка добре підходить тонкий лайнер: лінії виходять чіткими.

10 типових помилок під час малювання рептилій

1. Плаский панцир у черепахи. Він високий купол;
2. Однакові щитки. Вони різної форми та розміру;
3. Змія-пружина. Вигини мають бути різної величини;
4. Тіло однакової товщини. Змія звужується до голови й хвоста;
5. Надто довгий язик. Короткий штрих із двома кінчиками;
6. Лапи під тілом. В ящірки та крокодила вони розставлені вбік;
7. Коротка паща в крокодила. Вона близько третини довжини тіла;
8. Рівний ряд зубів. Зуби різної висоти;
9. Немає землі. Тварина «ширяє», додайте лінію землі й тінь;
10. Немає відблиску в оці. Біла крапка оживляє погляд.

Перевіряти малюнок зручно так: сфотографуйте його на телефон і подивіться на зменшену копію. Помилки пропорцій тоді одразу видно. Докладний розбір загальних помилок є в основній статті «Як навчитися малювати».

Як малювати рептилій дітям: за віком

Рептилії улюблені тварини багатьох дітей, і це шанс підтримати інтерес до природи. Не вимагайте точної анатомії: нехай обере колір, вигадає ім’я й розкаже історію. Пізніше можна запропонувати намалювати цілий ставок або тераріум із кількома героями.

Якщо дитина хоче малювати «як на картинці», поясніть, що можна взяти ідею, але зробити своє. Підкажіть: змінюйте колір, форму візерунка, додавайте тло. Так формується власний стиль, і дитина пишається результатом. Серію малюнків можна зібрати в альбом «Мій тераріум». Якщо захочете доповнити сцену, загляньте до статті «Як намалювати слона й бегемота».

План на тиждень: як освоїти рептилій

Щоб упевнено малювати цих тварин, достатньо півгодини на день.

1. День 1. Каркас черепахи: панцир, голова, ноги, три варіанти поз;
2. День 2. Панцир: щитки й візерунок, вигляд зверху;
3. День 3. Змія: вигини, голова, візерунок, три варіанти;
4. День 4. Ящірка: тіло, хвіст, лапи;
5. День 5. Крокодил: паща, зуби, очі на тімені;
6. День 6. Колір і тло: ставок, пустеля, джунглі;
7. День 7. Мила черепашка, зміючка або сцена з кількома тваринами.

Головне в плані: тренуйте вигини та хвости окремо. Десять змій на аркуші дають більше користі, ніж одна повільна черепаха. Для вправ стануть у пригоді ідеї зі статті «Малюнки для змальовування». Фантастичних істот із лускою розібрано в статті «Як намалювати дракона поетапно», а савану можна подивитися в статті «Як намалювати жирафа й зебру».

Часті запитання

Читати далі