Як намалювати жирафа й зебру поетапно: шия, плями, смуги

Як намалювати жирафа й зебру: загальний принцип

Жираф і зебра мешканці африканської савани, і обидві малюються простіше, ніж здається. У жирафа головне пропорція: маленьке тіло, дуже довга шия й тонкі довгі ноги. У зебри головне візерунок: чорно-білі смуги, що огинають форму тіла. Якщо передати ці дві речі, малюнок буде впізнаваним, навіть якщо решта намальована схематично.

Жираф будується як вертикальна композиція: овал тіла внизу, похила шия вгору й маленька голова. Зебра будується як кінь: овал тіла, шия дугою, голова зі стирчачою гривою та хвіст-китиця. Тому, якщо ви вже малювали коня, зебра здасться знайомою, а жираф навчить працювати з витягнутими формами.

У статті розглянуто, як намалювати жирафа поетапно олівцем і легко, як намалювати голову жирафа, шию з плямами, жирафеня, жирафу з малям і жирафа з відбитка руки, а також як намалювати зебру поетапно, смуги зебри, морду, зебреня та принт. Є версії для дітей, таблиці кольорів, список помилок і план занять на тиждень. Схеми нижче показують каркаси, за ними зручно звірятися.

Жираф і зебра: чим відрізняються на малюнку

Перш ніж малювати, визначте головні відмінності. Вони допомагають одразу показати, хто зображений, навіть якщо решта намальована схематично.

Для першого малюнка краще взяти жирафа в профіль: форма проста, а візерунок із плям легко передати колами й овалами. Зебра потребує акуратної роботи зі смугами, але не потребує складної анатомії. Жирафеня й зебреня підійдуть дітям: у них більше круглих форм.

Як намалювати жирафа поетапно олівцем: 12 кроків

Запит «як намалювати жирафа» найчастіший на цій сторінці, і йому потрібна докладна покрокова інструкція. Нижче жираф у профіль. Усі лінії на перших кроках тонкі, щоб їх можна було стерти.

1. Лінія землі. Горизонталь унизу аркуша;
2. Овал тіла. Невеликий горизонтальний овал у нижній половині аркуша;
3. Шия. Дві паралельні лінії вгору й уперед від переднього краю овала, під нахилом;
4. Голова. Маленький витягнутий овал на кінці шиї;
5. Морда. Невелика витягнута частина овала, трохи опущена;
6. Ріжки. Два короткі стеблинки з кульками на кінцях;
7. Вухо. Невеликий листочок збоку від ріжок;
8. Ноги. Чотири тонкі довгі лінії зі стовщенням на колінах;
9. Копита. Маленькі темні плями на кінцях ніг;
10. Хвіст. Тонка лінія з китичкою на кінці;
11. Плями. Неправильні овали й багатокутники по тілу та шиї;
12. Контур і тінь. Обведіть, зітріть допоміжні лінії, додайте тінь під черевом.

Головне в малюнку жирафа: пропорції. Шия майже дорівнює висоті тіла разом з ногами, голова дуже маленька, ноги в півтора раза довші за корпус. Якщо шия закоротка, виходить олень або кінь. Схема «Каркас жирафа в профіль» показує невелике тіло, довгу шию під нахилом, голову з ріжками й тонкий хвіст.

Друге правило стосується нахилу. Шия не вертикальна, а йде під кутом близько 60 градусів від землі. Так жираф виглядає природно й стійко, а малюнок вміщується на аркуші. Якщо шия пряма, як стовп, жираф схожий на іграшку.

Третє правило: ноги. Вони довгі й тонкі, але не палички: біля суглобів невеликі стовщення. Передні ноги довші за задні, тому спина трохи нахилена вниз до хвоста. Ця деталь одразу робить жирафа схожим на справжнього.

Як намалювати голову жирафа: ріжки, морда, око й вухо

Запит «голову жирафа» трапляється серед пов’язаних, бо голова головне в портреті. Будується вона з витягнутого овала з вузькою мордою. Потім додаються ріжки з кульками, вухо, око й ніздря.

1. Овал голови. Витягнутий, трохи нахилений;
2. Морда. Подовжена, трохи звужується до носа, нижня щелепа коротша за верхню;
3. Око. Велике, виразне, розташоване ближче до тімені, з довгими віями;
4. Ніздря. Невелика крапка або кома на кінчику морди;
5. Ріжки. Два короткі стеблинки над очима з темними кульками на кінцях;
6. Вухо. Подовжене, відходить убік і трохи вниз;
7. Плями. Дрібні на лобі, більші на шиї;
8. Шерстяний гребінь. Коротка грива вздовж задньої лінії шиї.

Схема «Голова жирафа» показує овал голови, морду, ріжки з кульками й плями на шиї. Вираз обличчя залежить від ока: великі очі з віями роблять жирафа добрим, примружені суворим. Трохи прочинений рот додає життя.

Типова помилка: ріжки малюють великими, як в оленя. У жирафа вони короткі, вкриті шкірою та шерстю, з кульками на кінцях. Ще одна помилка: око посередині голови. Воно розташоване вище й більше, ніж здається.

Плями жирафа: як малювати візерунок і не перевантажити малюнок

Плями головна прикраса жирафа й найчастіша причина невдач. Вони нерівномірні, з нерівними краями, і не повинні виглядати як шашки. Правильний візерунок нагадує потріскану землю: великі багатокутники, між якими світлі тонкі лінії.

• Форма. Неправильні багатокутники із заокругленими кутами;
• Розмір. Більші на тілі, дрібніші на шиї та ногах;
• Світлі лінії. Між плямами лишаються світлі прожилки;
• Напрямок. Плями трохи витягуються за формою тіла;
• Ноги. Унизу плями зникають, лишаються світлі ноги;
• Голова. Плями дрібні, на морді майже немає.

Щоб плями не порушували об’єм, малюйте їх з урахуванням форми: на опуклих місцях більші, на згинах дрібніші. Якщо розставити плями за лінійкою, жираф виглядатиме пласким. Хороший прийом: спершу намалюйте плями легким контуром, потім зафарбуйте частину з них темніше.

Для розфарбування спершу покладіть світлий жовтий або кремовий фон, потім додайте коричневі плями, лишаючи вузькі світлі межі. Для акварелі використовуйте прийом «по сухому» для чітких країв, для олівців шарами. Деякі плями можна зробити темнішими, щоб створити глибину.

Як намалювати жирафа легко й швидко: версія для дітей і новачків

Запити «жирафа легко», «жирафа за 10 секунд» і «справжнього жирафа» показують, що багатьом потрібен найшвидший варіант. Він є: жираф з овала й двох ліній.

1. Намалюйте овал. Невеликий, це тіло;
2. Додайте шию. Дві лінії вгору від овала, під нахилом;
3. Голова. Маленький овал на кінці шиї;
4. Ріжки. Два штрихи з крапками;
5. Око. Крапка;
6. Ноги. Чотири довгі тонкі палиці;
7. Хвіст. Коротка лінія з китичкою;
8. Плями. П’ять-шість овалів на тілі й шиї;
9. Колір. Жовтий з коричневими плямами.

Для дітей 4–5 років достатньо овала, шиї й паличок-ніг: решта додається кольором. Для 6–7 років додайте голову, ріжки та плями. Для 8–10 років можна переходити до профілю й докладного малюнка з першого розділу. Докладний план за віком є в статті «Уроки малювання для дітей за віком».

Якщо потрібно намалювати жирафа за десять секунд, пропустіть деталі: овал, дві лінії шиї, овал голови, чотири палиці й пара плям. Такий начерк годиться для листівки або швидкої ілюстрації. Головне зберегти пропорції: коротке тіло, довга шия, довгі ноги.

Миле жирафеня: як намалювати маленького жирафа

Запит «милого жирафа» і «жирафеня» часто трапляється в дитячих списках. Секрет милоти в пропорціях: голова велика, шия коротка, очі великі, ноги короткі. Так виглядають дитинчата багатьох тварин, і мозок сприймає такі форми як милі.

1. Велике коло голови. Займає майже половину малюнка;
2. Ріжки. Два короткі з кульками;
3. Вуха. Невеликі, по боках голови;
4. Очі. Великі кола з відблиском, широко розставлені;
5. Морда. Невеликий овал із двома крапками ніздрів і усмішкою;
6. Коротка шия. Дві лінії вниз;
7. Маленьке тіло. Овал під шиєю;
8. Ніжки. Короткі й товсті;
9. Плями. Кілька на голові й тілі;
10. Колір. Теплий жовтий, коричневі плями.

Головне правило милоти: круглі форми й великі очі. Якщо зробити шию довгою, а очі вузькими, жирафеня перетвориться на дорослого жирафа. Для дітей це добрий приклад того, як маленькі зміни форми змінюють характер.

Жирафа з малям: як намалювати пару й показати різницю в рості

Сюжет «мама й малюк» один із найтепліших. Він вчить передавати масштаб: малюк сягає мамі до грудей, а голова мами вища. Малюйте спершу маму, потім малюка поруч із нею.

1. Дорослий жираф. За схемою з першого розділу;
2. Малюк. Тіло вдвічі менше, шия коротша, ноги тонші й коротші;
3. Відстань. Малюк стоїть поруч, голова на рівні маминих грудей;
4. Поза. Малюк дивиться на маму або тягнеться до неї;
5. Плями. У малюка вони більші відносно тіла;
6. Тло. Дерево, трава, сонце.

Щоб сцена виглядала живою, змінюйте пози: мама стоїть прямо, малюк трохи нахиляється. Розміри теж змінюйте: ближній жираф більший, дальній менший. Це перший крок до перспективи, і дитина засвоює його без пояснень.

Жираф із відбитка руки: виріб для наймолодших

Запити «жирафа з руки» і «жирафа з долоні» пов’язані з виробом, а не з класичним малюнком. Він підходить для дітей 2–5 років і не потребує навичок: відбиток руки перетворюється на частину жирафа, решта домальовується.

1. Фарба. Нанесіть на долоню й передпліччя дитини жовту гуаш;
2. Відбиток. Прикладіть руку до аркуша так, щоб передпліччя стало шиєю, а долоня лишилася внизу;
3. Зачекайте. Дайте фарбі висохнути;
4. Тіло. Намалюйте овал під долонею;
5. Голова. Овал у верхній частині відбитка;
6. Деталі. Око, ріжки, ноги, хвіст;
7. Плями. Коричневою фарбою кінчиками пальців;
8. Підпис. Ім’я дитини й дата.

Це один із варіантів такого виробу, і він може відрізнятися від того, що ви знайдете в інших джерелах: важливо, щоб відбиток подовжував силует і виглядав як шия. Дорослим варто пам’ятати: гуаш для дитячих рук беріть безпечну, з позначкою для дітей.

Як намалювати зебру поетапно олівцем: 12 кроків

Зебра будується як кінь, тому форму легко передати. Запити «як намалювати зебру» і «зебру легко» трапляються регулярно. Малюйте тонкими лініями, щоб можна було стерти.

1. Лінія землі. Горизонталь унизу аркуша;
2. Овал тіла. Великий, горизонтальний;
3. Шия. Дві лінії вгору й уперед, дугою;
4. Голова. Витягнутий овал на кінці шиї, морда пряма;
5. Вуха. Два короткі вертикальні, спрямовані вперед;
6. Грива. Короткі стоячі пасма вздовж шиї;
7. Ноги. Чотири міцні лінії із суглобами;
8. Копита. Невеликі заокруглені квадрати;
9. Хвіст. Тонка лінія з китичкою на кінці;
10. Смуги-напрямні. Дуги впоперек тіла;
11. Смуги. Чорні, різної товщини, огинають форму;
12. Контур і тінь. Обведіть, зітріть допоміжні лінії, зафарбуйте морду темним.

Головне в малюнку зебри: форма як у коня, але з коротшими ногами, міцною шиєю та стоячою гривою. Схема «Каркас зебри в профіль» показує корпус, голову з гривою й хвіст-китицю, а смуги йдуть упоперек тіла.

Друге правило стосується голови. Вона схожа на кінську, але вуха коротші й круглі, а морда темна, з чорними ніздрями. Смуги на морді йдуть уздовж, а на шиї вперед у напрямку до лоба. Так зебра виглядає правдоподібно.

Третє правило: поза. Зебри часто стоять поруч, повернувши голови в різні боки. Для одиночного малюнка достатньо трохи опустити голову або повернути її до глядача. Якщо потрібен рух, підніміть одну передню ногу.

Смуги зебри: як малювати й не перетворити на тільняшку

Смуги головна прикраса зебри й головна складність. Потрібен баланс: достатньо, щоб зебра була впізнаваною, але не так багато, щоб малюнок перетворився на тільняшку. Головне правило: смуги йдуть за формою тіла й змінюють напрямок і товщину.

• Шия. Смуги майже вертикальні, трохи нахилені вперед;
• Тулуб. Ідуть униз і трохи назад, згинаються дугою;
• Ноги. Горизонтальні кільця, ближче до копит тонші;
• Круп. Смуги згинаються у вигляді широких дуг;
• Морда. Тонкі вздовж, біля носа зливаються в темну пляму;
• Черево. Світле, без смуг;
• Кінці. Загострені, деякі роздвоюються.

Щоб смуги не порушували об’єм, малюйте їх за формою: на опуклих місцях ширші, на згинах вужчі, і вони слідують вигину тіла. Якщо вести лінії прямо, зебра виглядатиме пласкою. Малюнок «принт зебра» для тканини або шпалер робиться простіше: хвилясті смуги різної товщини по всьому аркушу, без форми тварини.

Розфарбовувати зебру можна чорним і білим, але для жвавості додайте відтінки: на білому блакитнуваті й бежеві тіні, на чорному темно-синій або коричневий. Так малюнок отримує об’єм і не виглядає пласким. Для дітей можна дозволити кольорові смуги: рожеві, блакитні або райдужні.

Як намалювати зебру легко: версія для дітей і новачків

Запити «зебру легко» і «зебру для дітей» показують, що багатьом потрібен швидкий варіант. Він є: зебра з овала, кола й смужок.

1. Овал тіла. Горизонтальний;
2. Голова. Невеликий овал праворуч;
3. Вуха. Два маленькі трикутники;
4. Грива. Три-чотири короткі штрихи на шиї;
5. Ноги. Чотири палиці вниз;
6. Хвіст. Лінія з китичкою;
7. Смуги. Шість-вісім чорних штрихів упоперек тіла;
8. Морда. Темна, з двома крапками ніздрів;
9. Колір. Чорні смуги по білому.

Для дітей 4–5 років достатньо овала, голови й паличок-ніг: решта додається смужками. Для 6–7 років додайте гриву й хвіст. Для 8–10 років можна переходити до докладного малюнка зі смугами за формою.

Миле зебреня: як намалювати маленьку зебру

Зебреня один із улюблених героїв дитячих малюнків. Його секрет у пропорціях: велика кругла голова, великі очі, коротка мордочка й товсті ніжки. Смужки надають впізнаваності, а м’які форми милоти.

1. Велике коло голови. Займає майже половину малюнка;
2. Вуха. Два невеликі трикутники;
3. Очі. Великі кола з відблиском, широко розставлені;
4. Мордочка. Овал унизу голови з двома крапками ніздрів;
5. Смужки. Кілька штрихів на лобі й щоках;
6. Грива. Три короткі штрихи на тімені;
7. Маленьке тіло. Овал зі смужками;
8. Ніжки. Короткі, з темними копитами;
9. Колір. Чорні смужки по білому.

Головне правило милоти: круглі форми й великі очі. Якщо зробити вузькі очі та довгу морду, зебреня стане дорослим. Для дітей це добрий приклад того, як маленькі зміни форми змінюють характер.

Колір жирафа й зебри: палітра та тіні

Забарвлення цих тварин контрастне, і головне правило: не зафарбовувати все однотонно. Жираф переливається від світло-жовтого до рудого, зебра від чисто білого до глибокого чорного. Оберіть основний тон і додайте два-три відтінки.

Для розфарбування діє правило світла: верх світліший, низ темніший, тінь під черевом і на внутрішньому боці ніг. Відблиск залиште на спині й на голові, відблиск в оці зробіть білою крапкою. Для акварелі використовуйте «по сирому» для тла, «по сухому» для плям і смуг.

Тло й композиція: савана, акація, водопій

Жираф і зебра на порожньому аркуші втрачають настрій. Правильне тло показує середовище існування й допомагає виділити героя. Достатньо двох-трьох елементів.

• Савана. Жовта трава, лінія горизонту, захід сонця;
• Акація. Дерево з пласкою кроною, жираф тягнеться до листя;
• Водопій. Вода, очерет, зебри поруч, голова опущена;
• Стадо. Кілька зебр і жирафів ланцюжком до горизонту;
• Хмари. М’які округлі форми на небі;
• Захід. Великий диск сонця, силуети тварин.

Тварина має займати від половини до двох третин аркуша. Жираф зручніший на вертикальному аркуші, зебра на горизонтальному. Якщо жираф не вміщується, намалюйте його з трохи нахиленою шиєю. Контрастне тло допомагає: зебра на жовтій траві, жираф на синьому небі.

Пози жирафа й зебри: стоїть, іде, їсть, п’є

Коли базова форма освоєна, тварину оживляє поза. Кожна змінює положення шиї та ніг, а решта частин лишаються тими самими.

Найпростіша поза жирафа, що п’є: передні ноги розставлені широко, шия зігнута дугою до води, голова опущена. Вона підходить для дітей і показує, наскільки довга шия. Принципи поз можна перенести зі статті «Як намалювати коня»: там розібрано крок, рись і галоп.

Пропорції жирафа й зебри: прості співвідношення

Більшість невдалих малюнків страждають не від поганої техніки, а від неправильних пропорцій. Достатньо запам’ятати кілька співвідношень.

• Жираф: шия. Приблизно дорівнює довжині тіла й ніг разом;
• Жираф: голова. Приблизно в десять разів менша за весь зріст;
• Жираф: ноги. Довші за тіло в півтора раза;
• Жираф: ріжки. Коротші за половину голови;
• Зебра: тіло. Майже квадрат, як у коня;
• Зебра: ноги. Висота близько половини висоти тіла;
• Зебра: голова. Третина висоти тіла, витягнута;
• Хвіст. Сягає коліна.

Щоб перевірити пропорції, закрийте малюнок рукою так, щоб лишився силует. Якщо за силуетом видно голову, шию, тіло й ноги, пропорції вірні. Якщо силует схожий на пляму, переробіть каркас: колір не допоможе.

Ще один спосіб: намалюйте тварину в трьох розмірах на одному аркуші. У маленької голова завжди відносно більша, а шия й ноги коротші. Це правило вірне для всіх дитинчат, і воно стане в пригоді, коли малюватимете звірят з інших статей серії, наприклад «Як намалювати слона й бегемота».

Як малювати за фото й з натури: зоопарк і знімки

Жирафів і зебр зручніше побачити в зоопарку або на фотографіях. Для замальовок оберіть час, коли тварина рухається, і робіть швидкі начерки по дві-три хвилини. Не прагніть деталей: ловіть позу, нахил шиї та положення ніг.

1. Знайдіть велику форму. Примружтеся: тіло це овал, шия лінія;
2. Позначте опорні лінії. Нахил шиї, лінія спини, положення ніг;
3. Порівняйте частини. Довжина шиї відносно тіла, висота ніг;
4. Замалюйте позу. Легкими лініями, не стираючи промахи;
5. Додайте деталь. Одну-дві: голову, плями, смуги;
6. Зробіть десять начерків. З них один обов’язково вдасться.

Фотографії обирайте в профіль і без сильної перспективи: так простіше зрозуміти форму. Звіряйте малюнок із фото за трьома пунктами: нахил шиї, довжина ніг і розмір голови. Ці три порівняння ловлять більшу частину помилок.

Стилі жирафа й зебри: реалізм, мультяшний, графіка

Один і той самий каркас можна довести до різного ступеня стилізації. Обирайте стиль під завдання: для школи підійде простий, для листівки милий, для альбому докладніший.

• Реалістичний. Багато тіней і деталей, пропорції як у справжньої тварини, м’які переходи кольору;
• Мультяшний. Круглі форми, великі очі, яскраві кольори;
• Графіка. Чорний контур і штрихування без кольору, багато дрібних деталей;
• Орнаментальний. Жираф або зебра з візерунками та декором, яскраві фарби;
• Мінімалістичний. Силует і кілька ліній, кольорові плями.

Не змішуйте все одразу: оберіть один стиль і витримайте його від початку до кінця. Якщо тварина мультяшна, не малюйте реалістичну шерсть. Якщо реалістична, не робіть гігантські очі. Єдиний стиль виглядає професійно, навіть якщо техніка проста.

Фінальні штрихи: як довести малюнок до результату

Коли основа готова, лишається кілька кроків, які відрізняють закінчений малюнок від начерку. Вони забирають хвилин десять, але сильно змінюють враження.

1. Стерти каркас. Приберіть допоміжні кола й лінії м’якою гумкою;
2. Посилити контур. Основні лінії обведіть трохи темніше, дрібні лишіть тонкими;
3. Додати тіні. Під черевом, під шиєю, на внутрішньому боці ніг;
4. Залишити відблиски. Світлі плями на спині й голові;
5. Перевірити око. Відблиск в оці оживляє погляд сильніше за будь-яку іншу деталь;
6. Домалювати землю. Коротка тінь під ногами прибирає відчуття, що тварина ширяє;
7. Відійти й подивитися. Погляд здалеку показує, чого бракує.

Складайте малюнки в одну теку й раз на місяць перебирайте її, щоб помічати, що виходить дедалі краще. Дату й ім’я ставлять багато хто: за кілька місяців ви побачите свій прогрес.

Чим малювати жирафа й зебру: олівці, маркери, акварель

Для цих тварин підходить будь-який матеріал, але в кожного свої сильні сторони.

Докладніше про матеріали для новачків написано в статті «Чим малювати новачку: матеріали». Для смуг зебри добре підходить чорний лайнер або тонкий фломастер: лінії виходять чіткими.

10 типових помилок під час малювання жирафа й зебри

1. Коротка шия у жирафа. Вона майже дорівнює тілу з ногами;
2. Вертикальна шия. Потрібен нахил близько 60 градусів;
3. Великі ріжки. У жирафа вони короткі, з кульками;
4. Плями-шашки. Робіть неправильними, зі світлими межами;
5. Тонкі палиці замість ніг. Додайте суглоби й копита;
6. Зебра з рівними смужками. Смуги огинають форму й змінюють товщину;
7. Черево зебри в смугах. Воно світле;
8. Сірий замість чорного й білого. Використовуйте чіткий контраст і кольорові тіні;
9. Немає землі. Тварина «ширяє», додайте лінію землі й тінь;
10. Немає відблиску в оці. Біла крапка оживляє погляд.

Перевіряти малюнок зручно так: сфотографуйте його на телефон і подивіться на зменшену копію. Помилки пропорцій тоді одразу видно. Докладний розбір загальних помилок є в основній статті «Як навчитися малювати».

Як малювати жирафа й зебру дітям: за віком

Жираф і зебра улюблені тварини дітей, і це шанс підтримати спостережливість. Не вимагайте точної анатомії: нехай обере колір, вигадає ім’я й розкаже історію. Пізніше можна запропонувати намалювати цілу саванну: жираф, зебра, слон і лев разом.

Якщо дитина хоче малювати «як на картинці», поясніть, що можна взяти ідею, але зробити своє. Підкажіть: змінюйте колір плям, форму смуг, додавайте тло. Так формується власний стиль, і дитина пишається результатом. Серію малюнків можна зібрати в альбом «Мої звірі». Якщо захочете доповнити савану, загляньте до статті «Як намалювати лева й тигра».

План на тиждень: як освоїти жирафа й зебру

Щоб упевнено малювати цих тварин, достатньо півгодини на день.

1. День 1. Каркас жирафа: овал тіла, похила шия, ноги, три варіанти поз;
2. День 2. Голова жирафа: десять голів із різним виразом;
3. День 3. Жираф цілком за кроками, плями й колір;
4. День 4. Каркас зебри: корпус, шия, грива, ноги;
5. День 5. Смуги зебри: десять фрагментів тіла за формою;
6. День 6. Зебра цілком за кроками, колір і тло;
7. День 7. Жирафеня, зебреня або сцена в савані.

Головне в плані: тренуйте шию й смуги окремо. Десять ший на аркуші дають більше користі, ніж один повільний жираф. Для вправ стануть у пригоді ідеї зі статті «Малюнки для змальовування». Копитних розібрано в статті «Як намалювати оленя поетапно», а фантастичних істот у статті «Як намалювати дракона поетапно».

Часті запитання

Читати далі