Як намалювати ніс, губи й вуха поетапно: схеми, тінь і пропорції

Ніс, губи й вуха: головний принцип

Ніс, губи й вуха вважають найнезручнішими частинами обличчя: у них немає чітких меж, і коли ми малюємо їх контуром, майже завжди виходить плоска «накладка». Тому ніс здається «приклеєним», губи нагадують наліпку, а вуха схожі на цвітну капусту. Добра новина: усі три частини будуються за одним принципом, і він дуже простий.

Принцип такий: ніс, губи й вуха це об’ємні форми, які ліпляться світлом і тінню, а не контуром. Ніс складається з кульки й клина, губи з двох подушечок, вухо з кількох завитків. Якщо визначити, звідки падає світло, і покласти тіні в потрібних місцях, форма «вистрибне» з паперу навіть без жирних ліній.

У цій статті розібрано, як намалювати ніс (анфас, у профіль і в три чверті), губи (закриті, в усмішці, із зубами) та вуха, які помилки трапляються найчастіше й які вправи допоможуть за тиждень. У статті на вас чекають шість схем-зразків. Якщо потрібно зібрати все обличчя, почніть зі статті «Як намалювати обличчя людини», а очі розібрано окремо в статті «Як намалювати очі».

Як улаштований ніс: із чого він складається

Щоб намалювати ніс, треба розуміти, що ви бачите. Ніс це не контур, а кілька частин із різною освітленістю.

Найважливіший висновок: у більшості портретів контур носа взагалі не потрібен. Ніс читається за тінями під кінчиком, біля крил і біля ніздрів, а бічні лінії спинки лише ледь намічаються. Якщо намалювати жирні лінії вздовж носа, він стане «картонним».

Як намалювати ніс анфас поетапно

1. Визначте положення. Низ носа розташований приблизно посередині між лінією очей і підборіддям, ширина близько відстані між внутрішніми куточками очей;
2. Позначте основні форми. Легка кулька на кінчику й дві маленькі кульки по боках для крил, а вище дві ледь помітні вертикалі перенісся. Цю схему видно на малюнку «Ніс із простих форм»;
3. З’єднайте форми. М’якими лініями позначте крила й нижню лінію носа, вийде «серденько» знизу;
4. Намалюйте ніздрі. Це не кола, а «коми» або півмісяці, спрямовані всередину;
5. Покладіть тінь під кінчиком. Коротка тінь, що йде на верхню губу, робить ніс об’ємним;
6. Додайте тінь по боках. Легке штрихування по краях перенісся. Спинка лишається світлою;
7. М’яко з’єднайте з обличчям. Контури біля перенісся майже не видно, ніс «розчиняється» в обличчі.

Якщо ви малюєте ніс анфас уперше, почніть із великого малюнка на цілий аркуш: так простіше побачити форму. Потім зменшуйте розмір, доки ніс не стане таким, як потрібно на портреті.

Як намалювати ніс у профіль

Ніс у профіль одна з найвпізнаваніших деталей обличчя, і тут форма виражена найсильніше. Малюнок «Ніс у профіль» вище показує основну схему.

1. Визначте лінію перенісся. Від чола (на рівні брів) лінія йде вниз і вперед до кінчика носа. Кут у різних людей різний: прямий ніс, із горбинкою, кирпатий;
2. Позначте кінчик. Це найвиступніша точка носа, зазвичай трохи нижче центру лінії;
3. Намалюйте основу носа. Від кінчика лінія йде під кутом назад до верхньої губи: так з’являється перегородка;
4. Додайте крило й ніздрю. Крило дугою відходить від основи, ніздря невеликий овал або «кома» всередині;
5. Покладіть тінь. Під кінчиком, під крилом і на схилі щоки. Спинка лишається світлою;
6. Порівняйте з обличчям. Ніс у профіль не повинен надто далеко виходити за лінію чола й підборіддя: перевірте вертикаллю.

Типова помилка в профілі: надто довгий або надто задертий ніс. Перевіряйте за загальною схемою: кінчик носа зазвичай виступає вперед приблизно на ширину носа відносно лінії чола.

Ніс у три чверті

У три чверті ніс поєднує ознаки анфаса й профілю, і саме тому його найважче впіймати. Але логіка лишається тією самою.

• Одне крило видно повністю, друге частково. Дальнє крило закрите спинкою носа й виглядає меншим;
• Ніздрі різні. Ближню видно як овал, дальню як вузьку щілину або зовсім не видно;
• Тінь під носом зміщена. Вона падає убік від джерела світла й іде на щоку;
• Спинка носа відокремлює «світло» від «тіні». Світлий і темний боки розділені лінією спинки;
• Кінчик виходить за контур щоки. На дальньому боці обличчя він може трохи «визирати».

Щоб потренуватися, намалюйте кульку з двома «подушечками» й подумки поверніть її на 45 градусів. Якщо є можливість, поставте реальний предмет (яблуко з двома горіхами) й малюйте його з різних боків.

Як малюється ніс: тон, а не контур

Запитання «як малюється ніс» найчастіше про це: де темне, а де світле. Ось схема світла для носа за бічного освітлення зліва.

Працюйте тоном, а не контуром. Спробуйте намалювати ніс узагалі без ліній: лише штрихуванням тіней. Це одна з найкращих вправ, після неї контур вам майже не знадобиться.

Типи носів: як намалювати прямий, кирпатий, із горбинкою й широкий

Форма носа сильно впливає на схожість у портреті. Коли малюєте конкретну людину, обов’язково порівняйте ніс за трьома параметрами: шириною, довжиною й кутом між основою та верхньою губою.

Як намалювати ніс легко: спрощені варіанти для дітей і новачків

Якщо ви малюєте ніс дитині або хочете швидкий начерк, підійдуть спрощені прийоми.

• Ніс-кома. Коротка дуга на обличчі, одна «кома» з одного боку. Підходить для мультяшних облич;
• Дві крапки. Дві маленькі крапки-ніздрі: найпростіший варіант для дитячих малюнків;
• Ніс-ґудзик. Маленьке коло або овал із тінню під ним, милий варіант для персонажів;
• Куточок. Легкий куточок «L» на бічній стороні перенісся й коротка лінія під ним, швидкий начерк профілю;
• Ніс-трикутник. Проста форма для карикатур: гострий трикутник по центру обличчя.

Простий ніс можна покращувати поступово: спершу форма, потім тінь, потім ніздрі. Так дитина бачить результат на кожному кроці, а ви звикаєте до реальних пропорцій.

Як улаштовані губи

Губи це дві подушечки з чіткою лінією змикання, і їхня форма залежить від освітлення. Спершу розберімо, що ви бачите.

Найважливіше: контур губ майже не потрібен. Рот на портреті читається через лінію змикання, тінь над верхньою губою й під нижньою. Якщо обвести губи жирним контуром, вони стануть схожі на наліпку.

Як намалювати губи поетапно

1. Визначте положення. Лінія рота на третині відстані від низу носа до підборіддя. Ширина приблизно до середини зіниць;
2. Проведіть лінію змикання. Легка хвиляста лінія: в центрі трохи опускається, до куточків трохи піднімається;
3. Намалюйте верхню губу. Від центру дві дуги вгору й униз до куточків, форма як «пташка» або «крила»;
4. Додайте нижню губу. Овальна форма, трохи повніша за верхню, вона починається приблизно там, де закінчується верхня;
5. Покладіть тінь. Верхня губа темніша за нижню, на нижній залиште відблиск. Тінь над верхньою губою й під нижньою;
6. Намалюйте куточки. Легка тінь у кутах, вони трохи йдуть усередину;
7. Пом’якшіть краї. Контур майже розчиняється, лишаються тіні й лінія змикання;
8. Порівняйте з обличчям. Губи мають бути доречні за шириною: перевірте, що куточки приблизно під зіницями.

Кроки можна перевірити за малюнком «Губи закриті»: це основна схема, на якій зручно тренуватися.

Губи в усмішці й відкритий рот

В усмішці змінюються форма губ і з’являються зуби. Для новачків це лякаюча частина, але є кілька правил.

• Не малюйте кожен зуб. Достатньо світлої плями з легкими лініями між зубами. Якщо намалювати кожен, вийде «паркан»;
• Зуби не білі. Вони світлі з тінями по боках і під верхньою губою. Контраст із темною порожниною рота створює ефект білизни;
• Лінія зубів вигинається. Верхній ряд повторює дугу губи, нижній м’яко видно лише в широкій усмішці;
• Куточки рота піднімаються. З’являються складки по боках (носогубні), піднімаються щоки;
• Тінь усередині рота. Найтемніше місце, але не чорне: воно м’яко переходить у світлі зуби.

Тренуйтеся на малюнку «Губи в усмішці»: контур, лінія зубів і легкі вертикалі. Потім додавайте тон.

Губи в профіль і в три чверті

• У профіль видно два виступи: верхня губа виступає трохи далі за нижню, підборіддя нижче. Лінія змикання йде горизонтально від краю;
• У три чверті дальня половина рота скорочується, куточок часто ховається за щокою. Лінія змикання вигинається;
• Під нижньою губою завжди є тінь. Вона відокремлює губу від підборіддя, і без неї рот виглядає приклеєним;
• Над верхньою губою теж тінь. Вона показує жолобок і виступ губи.

Якщо не виходить, намалюйте просту кульку, на якій позначено дві подушечки: верхню й нижню. Далі «повернути» кульку в потрібний ракурс простіше, ніж малювати губи з нуля.

Губи кольоровими олівцями й фарбою

Якщо ви малюєте губи в кольорі, врахуйте кілька нюансів.

• Не беріть один колір. У губах червоний, рожевий, коричневий і навіть фіолетовий відтінки. Додавайте їх шарами;
• Верхня губа темніша. Вона в тіні, тому колір насиченіший, а нижня світліша з відблиском;
• Відблиск білим не малюйте. Залиште папір або зніміть фарбу гумкою, або додайте світлий відтінок;
• Тіні на губах холодні. Легкий фіолетовий або коричневий замість чорного;
• Помада. Якщо на губах помада, відблиск стає яскравішим, контур різкішим, а колір щільнішим.

Матеріали для кольорових малюнків описано в статті «Чим малювати початківцю».

Як намалювати вуха

Вуха найзабутіша частина обличчя: їх часто малюють аби як. Але якщо намалювати їх правильно, голова виглядає природно.

1. Визначте положення. Вухо розташоване між лінією брів і низом носа, ближче до центру голови, ніж до краю обличчя;
2. Намалюйте зовнішній контур. Форма як велика кома, верхня частина ширша й трохи нахилена назад;
3. Додайте внутрішній завиток. Він повторює зовнішній контур на меншій відстані;
4. Намалюйте раковину. Заглибина в центрі, найтемніше місце;
5. Додайте мочку. Округла нижня частина;
6. Покладіть тіні. У раковині й під завитком, а зовнішній контур трохи освітлений;
7. Пом’якшіть. Вухо має органічно з’єднуватися з головою, а не «прилипати».

На малюнку «Вухо» вище показано схему: зовнішній завиток, внутрішній, раковина й мочка. Якщо малювати вухо з натури, краще поставити перед собою дзеркало й роздивлятися власне вухо, воно дуже індивідуальне.

Вухо в профіль, анфас і ззаду

• У профіль вухо видно повністю: форма «кома», внутрішні завитки, мочка. Це найпростіший ракурс;
• Анфас вуха видно як два виступи по боках голови, зазвичай трохи відстовбурчені. Внутрішня частина майже прихована, видно лише зовнішню дугу;
• Ззаду вухо виглядає як «мушля», притиснута або відстовбурчена від голови, видно зовнішню дугу й мочку;
• У три чверті видно одне вухо, а друге майже приховане, до того ж видиме ближче до центру голови.

Вуха в різних людей відрізняються сильніше, ніж здається. Якщо ви малюєте конкретну людину, обов’язково порівняйте розмір, нахил і форму мочки.

Ніс, губи й вуха в різних людей: вік і стать

Та сама схема дає різні обличчя, якщо враховувати вік і стать моделі.

Що старша людина, то більше в обличчі складок і «западин»: навколо носа й рота з’являються носогубні складки, а губи зменшуються. Але принцип лишається той самий: об’єм створюється світлом і тінню.

Вправа «без ліній»: як відчути об’єм

Одна з найкорисніших вправ для носа, губ і вух намалювати їх узагалі без контуру. Вона здається дивною, але швидко змінює спосіб мислення.

1. Поставте джерело світла. Настільна лампа збоку від моделі або від вашого обличчя в дзеркалі;
2. Позначте лише тіні. Намалюйте темні плями: ніздрі, тінь під кінчиком носа, лінію змикання губ, раковину вуха;
3. Додайте напівтіні. М’яке штрихування поруч із темними плямами;
4. Залиште світлі місця порожніми. Відблиск на кінчику носа й на нижній губі, чоло, спинка носа;
5. Подивіться на малюнок здалеку. Форма має читатися без жодної жорсткої лінії.

Якщо форма читається, ви зрозуміли головне: ніс, губи й вуха малюються тінню. Тепер можна додавати тонкий контур там, де він справді потрібен.

Ніс, губи й вуха в мультяшному стилі

У мультфільмах і коміксах ці частини обличчя спрощують до кількох ліній. Але щоб спрощення виглядало гарно, потрібно знати реальну форму.

• Ніс. Дуга, крапка або «L»-подібний куточок. В аніме ніс найчастіше це маленька тінь або лінія;
• Губи. Коротка дуга для усмішки, дві лінії для закритого рота, овал для здивування;
• Вуха. Проста кома з одним внутрішнім завитком або взагалі дуга без деталей;
• Перебільшення. У карикатурі збільшують головну рису: ніс, підборіддя, вуха. Для цього потрібно добре знати норму;
• Колір. Теплі відтінки для носа й губ, легкий рум’янець на щоках.

Якщо ви малюєте мультяшних персонажів і хочете рухатися далі, потренуйтеся будувати реалістичні частини обличчя: це дає більше свободи в спрощенні й стилізації.

Що потрібно для малювання частин обличчя

Докладний список матеріалів для новачка в статті «Чим малювати початківцю». Дзеркало одне з найкращих «безкоштовних» посібників: вухо, ніс і губи завжди з вами.

Як поєднувати ніс, губи й вуха на обличчі

Коли ви малюєте ніс, губи й вуха окремо, вони виходять добре, але на обличчі знову «роз’їжджаються». Допомагає проста перевірка.

• Ніс і вуха на одній висоті. Верх вуха на рівні брів, мочка на рівні низу носа;
• Рот під носом. Лінія рота приблизно на третині від низу носа до підборіддя;
• Ширина рота й очей. Куточки рота приблизно під зіницями;
• Ширина носа. Приблизно дорівнює відстані між очима;
• Центральна лінія. Ніс, рот і підборіддя лежать на одній вертикалі, на анфасі.

Схему обличчя з усіма цими пропорціями ми розібрали в статті «Як намалювати обличчя людини». Якщо хочете сувору академічну школу, подивіться «Академічний портрет».

Типові помилки під час малювання носа, губ і вух

Більшість цих помилок розв’язується одним прийомом: менше контуру, більше тіні. Спробуйте цю вправу хоча б на одному малюнку.

План вправ на тиждень

• День 1. Ніс із кульок. Намалюйте схему «кулька + дві кульки» десять разів із різних боків. Без деталей;
• День 2. Ніс анфас і тінь. Три носи анфас із різним освітленням;
• День 3. Ніс у профіль. П’ять носів різних типів: прямий, кирпатий, із горбинкою;
• День 4. Губи закриті. Три малюнки: верхня губа, нижня, лінія змикання. Лише тоном;
• День 5. Губи в усмішці. Рот із зубами без промальовування кожного;
• День 6. Вухо. П’ять вух у профіль, потім одне анфас;
• День 7. Усе разом. Намалюйте просте обличчя анфас і перевірте положення носа, рота й вух за схемою.

Окремі частини обличчя найкраще тренувати короткими сесіями по 10–15 хвилин: так рука не втомлюється, а увага лишається свіжою.

Коли потрібен викладач

Ніс і губи це ті частини обличчя, де дрібна помилка змінює все обличчя. Якщо ви відчуваєте, що малюєте те саме багато разів, а краще не стає, допомагає зовнішній погляд.

• Ніс усе час «не такий». Викладач покаже, що саме спотворено: кут, ширина, положення;
• Губи не виходять живими. Річ у тоні й лінії змикання, це швидко виправляється;
• Не вдається зібрати частини в обличчя. Потрібні схема й послідовність;
• Потрібен план. Викладач побудує програму під ваш рівень.

План навчання з нуля є в статті «Як навчитися малювати з нуля», а побудова фігури в статті «Як намалювати людину».

Часті запитання

Читати далі