Як намалювати ведмедя, білку й їжака поетапно: форми, шерсть, хвіст і голки

Як намалювати ведмедя, білку й їжака: головний принцип

Ведмідь, білка та їжак найпопулярніші лісові звірі в дитячих книжках, мультфільмах і листівках. Їх малюють для школи, для садочка, для скетчбука й просто для задоволення. Але в кожного своя складність. Ведмідь виходить як велика собака або як плюшева іграшка без ваги. Білка схожа на мишу з довгим хвостом. Їжак перетворюється на кулю з паличками, що стирчать. Причина одна: малюють деталі, не побудувавши форму.

Принцип побудови скрізь той самий: спершу прості геометричні форми, потім загальний контур, потім деталі й тон. Ведмідь будується з масивного овала корпусу з високим загривком, круглої голови з подовженим носом і товстих коротких лап. Білка з вертикального овала, круглої голови з китицями на вухах і величезного хвоста, зігнутого літерою S. Їжак із купола-напівовала, на якому потім малюються голки, і маленької клиноподібної мордочки. Якщо форму поставлено правильно, звіра впізнаєш навіть за силуетом.

У статті розібрано, як намалювати ведмедя поетапно, ведмедика для дітей, ведмежа, білку на гілці з горішком та їжака з яблуком на спині. Схеми намальовано спеціально для статті. Якщо ви тільки починаєте, спершу гляньте «Основи малювання для початківців»: там розібрано форми й тон, на яких тримаються всі ці малюнки.

Ведмідь, білка й їжак: чим відрізняється побудова

Три звірі будуються з різних форм, і це варто побачити одразу. Таблиця показує, з чого починати кожного.

Ці відмінності видно на схемах «Каркас ведмедя», «Каркас білки» й «Каркас їжака». У всіх трьох ноги короткі відносно корпусу, але по-різному: у ведмедя вони товсті стовпи, у білки тонкі, сховані під тілом, у їжака майже непомітні.

Як намалювати ведмедя поетапно олівцем: 10 кроків

Цей порядок підходить для ведмедя, що йде або стоїть у профіль. Малюйте тонкими лініями, їх легко змінювати.

1. Лінія землі. Проведіть горизонтальну лінію внизу аркуша;
2. Овал корпусу. У центрі намалюйте великий горизонтальний овал, трохи піднятий ліворуч. Це тулуб;
3. Загривок. Над плечима, ближче до голови, додайте невеликий горб: у ведмедя це характерна горбинка;
4. Коло голови. Праворуч від корпусу, трохи вище за середину, намалюйте коло. Воно приблизно втричі менше за корпус за довжиною;
5. Подовжений ніс. До кола голови праворуч додайте невеликий овал морди: у ведмедя ніс помітно виступає вперед;
6. Двоє маленьких вух. Круглі, посаджені на тімені по краях голови;
7. Лапи. Чотири товсті стовпи, у кожного легкий вигин у суглобі. Задні ноги трохи товщі й довші;
8. Контур. З’єднайте форми плавними лініями: шия, спина, живіт, груди;
9. Деталі. Маленькі очі близько до носа, чорний ніс, рот, кігті на лапах, шерсть штрихами;
10. Тон. Сотріть каркас і додайте тінь під животом, на лапах і навколо вух.

Головне правило: у ведмедя не має бути тонких ліній там, де потрібна маса. Якщо лапи виходять як у коня чи собаки, зробіть їх удвічі товщими. На схемі «Каркас ведмедя» видно, як поєднуються корпус, голова й товсті лапи.

Голова й морда ведмедя анфас

Голова ведмедя на малюнку працює як обличчя. Вона будується з кола й овала, і саме розташування деталей на ній вирішує, чи буде ведмідь добрим, грізним чи кумедним.

1. Коло черепа. Велике коло, воно стане основою;
2. Вертикаль і горизонталь. Проведіть лінію симетрії й лінію очей трохи нижче центру;
3. Двоє маленьких круглих вух. По краях кола зверху, всередині легке друге коло;
4. Овал морди. У нижній частині кола намалюйте великий овал, він виступає вперед;
5. Ніс. Темний трикутник із закругленими кутами по центру морди зверху овала;
6. Очі. Маленькі, розташовані близько до носа й далеко від вух. Саме так виглядає справжній ведмідь;
7. Рот. Від носа коротка вертикаль униз, потім дві дуги вбік;
8. Шерсть. Короткі штрихи навколо морди, на щоках і по чолу.

Схема «Морда ведмедя анфас» показує ці пропорції. Що ближче очі до носа, то більше звір схожий на справжнього ведмедя. Якщо розставити очі далеко одне від одного, вийде плюшева іграшка.

Як намалювати ведмедика легко: версія для дітей і новачків

Простий ведмедик виходить у всіх. Він будується з кіл і овалів, а деталі майже не потрібні.

1. Намалюйте коло. Це голова;
2. Додайте два маленьких кола-вуха. Зверху по краях голови;
3. Намалюйте овал морди. У нижній частині голови, з темним носом і посмішкою;
4. Очі. Дві крапки по боках від носа;
5. Тіло. Великий овал під головою;
6. Лапи. Чотири овали: два по боках, два внизу;
7. Животик. Світлий овал на тілі;
8. Розфарбуйте. Коричневим, зі світлою мордою й животиком.

Простий ведмедик підходить для дітей. Для 4–5 років достатньо голови з кола й двох вух. Для 6–7 років додайте тіло й лапи. Для 8–10 років можна переходити до ведмедя в профіль. Загальний план занять за віком є в статті «Уроки малювання для дітей за віком».

Ведмежа: як намалювати дитинча

У ведмежат пропорції інші, і саме вони роблять їх милими.

Щоб отримати ведмежа, візьміть схему дорослого ведмедя, збільште голову й вуха, зменшіть корпус і вкоротіть лапи. Додайте цікаву позу: ведмежа сидить, тримає ягоду, дивиться вбік, тягнеться лапою до метелика. Малюки на малюнку завжди виглядають жвавішими, коли чимось зайняті.

Пози ведмедя: іде, стоїть на задніх лапах, сидить

Ведмідь у різних позах виглядає по-різному, але побудова скрізь однакова.

Для початку оберіть одну позу й намалюйте її п’ять разів. Краще п’ять різних малюнків однієї пози, ніж по одному малюнку п’яти поз.

Шерсть і колір: бурий, білий і чорний ведмідь

Шерсть ведмедя густа, і її малюють не окремими волосинками, а групами штрихів за формою тіла.

Бурий ведмідь коричнево-рудий із темнішими лапами й світліший на морді. Білий ведмідь не білий, а кремовий із блакитними й бузковими тінями. Чорний ведмідь малюється графітом зі сірими відблисками на спині. Не використовуйте чистий чорний для тіней: беріть темно-коричневий або темно-сірий.

Як намалювати білку поетапно олівцем: 10 кроків

Білка сидить стовпчиком і тримає щось у лапках. Це найвпізнаванніша поза.

1. Лінія землі або гілки. Горизонтальна лінія внизу аркуша;
2. Вертикальний овал. Це корпус, трохи нахилений уперед;
3. Коло голови. Праворуч угорі, приблизно втричі менше за корпус;
4. Два вуха з китицями. Високі трикутники, на кінчиках по кілька ліній;
5. Короткий ніс. Невеликий клин праворуч від кола;
6. Хвіст. За спиною намалюйте величезну S-подібну лінію, ширина хвоста майже дорівнює корпусу;
7. Передні лапки. Дві короткі лінії від грудей до носа або горішка;
8. Задня лапа. Овал стегна внизу корпусу, з нього вперед довга стопа;
9. Контур і шерсть. Плавні лінії, на хвості штрихи вздовж форми, на вухах китиці;
10. Тон. Темна лінія вздовж хвоста, світлий животик, тінь під лапами.

Найчастіша помилка: хвіст малюють тонким. У білки він може бути ширшим за тіло. На схемі «Каркас білки» видно, наскільки хвіст великий відносно корпусу.

Як намалювати білку легко: версія для дітей і новачків

Найпростіше білка виходить з овала й великої коми.

1. Овал тіла. Вертикальний, посередині аркуша;
2. Коло голови. Над овалом праворуч;
3. Вуха. Два гострокутні трикутники зверху;
4. Око й ніс. Крапка для ока й темний носик на кінці морди;
5. Великий хвіст. Дуга за спиною у формі літери S або коми;
6. Лапки. Дві короткі лінії до грудей, унизу овал для задньої лапи;
7. Горішок. Маленьке коло або жолудь між передніми лапками;
8. Розфарбуйте. Рудим, зі світлим животиком і темними китицями на вухах.

Для дітей 5–6 років достатньо овала, голови й хвоста-коми. Для 7–8 років додайте лапки й горішок. Для 9–10 років можна переходити до білки на гілці.

Пухнастий хвіст білки

Хвіст головна прикраса білки й найпомітніша деталь. Саме за ним звірятко впізнають на малюнку.

• Форма S. Хвіст піднімається від основи, вигинається за спиною й закінчується над головою;
• Ширина. Посередині хвіст ширший за тіло, до кінчика звужується;
• Шерсть. Лінії йдуть уздовж хвоста, а по краю малюйте дрібні зубчики;
• Колір. Рудий, із темнішою серединою й світлою облямівкою по краю;
• Рух. Коли білка стрибає, хвіст витягнутий і працює як кермо;
• Тінь. Темна лінія вздовж нижнього краю й м’які тіні всередині.

Тренуйте хвости окремо: намалюйте десять хвостів різної форми й у різних положеннях. Потім вони почнуть виходити самі й прикрасять будь-який малюнок.

Білка з горішком, грибом і шишкою

Білка з їжею в лапках виглядає жваво й одразу отримує історію.

Для дітей краще починати з білки, що тримає горішок. Вона найпростіша: потрібно намалювати дві маленькі лапки й коло між ними.

Білка на дереві й на гілці

Білка на дереві найпопулярніший сюжет. Він додає малюнку композицію й глибину.

1. Стовбур. Дві вертикальні лінії з корою: короткі нерівні штрихи;
2. Гілка. Діагональна лінія праворуч, потім кілька менших гілочок;
3. Білка. На гілці сидить або біжить, спиною до стовбура;
4. Листя або хвоя. Кілька листків навколо, а не по одному;
5. Тінь. Під білкою на гілці м’яка темна смуга;
6. Тло. Легкий натяк на небо, а дальні гілки світліші й дрібніші.

Щоб білка трималася на гілці, її лапки мають обхоплювати гілку, а не просто торкатися її. Намалюйте кігтики й тінь, яка показує, що звірятко стоїть на опорі.

Як розфарбувати білку: колір шерсті й пори року

Білка не просто руда. Забарвлення змінюється залежно від пори року, і це можна використати.

Животик у білки завжди світлий, майже білий. Китиці на вухах темні, хвіст по краю світлий. Ці три деталі одразу роблять малюнок впізнаваним.

Як намалювати їжака поетапно олівцем: 10 кроків

Їжак найпростіший із трьох звірів, але з ним легко зробити головну помилку: намалювати голки по одній.

1. Лінія землі. Горизонтальна лінія внизу аркуша;
2. Купол. Велика дуга-напівовал, спереду трохи нижче, ззаду вище;
3. Мордочка. Праворуч від купола клин, гострий ніс на кінці;
4. Око. Маленьке коло на рівні основи клина, високо над носом;
5. Ніс. Чорна крапка на кінці клина;
6. Вушко. Маленьке півколо на тімені за оком;
7. Лапки. Дві короткі лінії, майже сховані під тілом;
8. Межа голок. Від чола назад ламана лінія, де закінчуються голки й починається мордочка;
9. Голки. Короткі штрихи від центру купола до краю, як промені;
10. Тон. Темні штрихи біля основи голок, світле черевце й тінь під тілом.

Голки малюють не по одній, а групами. Спершу намічайте напрямок: від чола назад і вниз. Потім заповнюйте лініями-променями. На схемі «Каркас їжака» показано купол і мордочку-клин.

Як намалювати їжака легко: версія для дітей і новачків

Простий їжак будується з купола й клина, а голки замінюються штрихами.

1. Намалюйте напівовал. Горизонтальна лінія внизу, купол зверху;
2. Додайте клин праворуч. Це мордочка;
3. Ніс і око. Чорна крапка на кінці й маленьке коло вище;
4. Штрихи-голки. Короткі лінії по краю купола, потім усередині;
5. Лапки. Дві маленькі палички під куполом;
6. Розфарбуйте. Темно-коричневим купол, світлим мордочку.

Для дітей 4–5 років достатньо купола й мордочки. Для 6–7 років додайте яблуко або гриб на голках. Для 8–10 років малюйте голки групами й додавайте тіні.

Голки їжака: як намалювати, щоб не вийшла куля з паличками

Це головне питання про їжака. Голки здаються складними, але досить кількох правил.

• Напрямок. Голки ростуть від чола назад і вниз, як волосся, зачесане назад;
• Групи. Малюйте жмутками по п’ять-сім голок, а не по одній;
• Довжина. Зверху голки довші, біля мордочки й на боках коротші;
• Тло з тону. Спершу залийте купол темним, потім світлими штрихами додайте голки;
• Кінчики. Поверхня голчаста, а контур нерівний;
• Тінь. Голки біля основи темніші, на кінчиках світліші.

Тренування: намалюйте один купол і п’ять разів заповніть його голками по-різному. Оберіть найкращий варіант і повторіть ще кілька разів на нових аркушах.

Їжак із яблуком і грибом

Їжак із яблуком на голках найпопулярніший дитячий сюжет, хоча в природі їжаки так не роблять. Для малюнка це нормально: сюжет казковий.

Щоб сюжет виглядав природно, додайте листя, траву й трохи тіні під їжаком. Це одразу садить звірятко на землю.

Колір їжака

Їжак не сірий і не чорний. Забарвлення складається з кількох відтінків, і саме вони дають об’єм.

Голки краще розфарбовувати двома кольорами: основа темна, кінчики світлі. Так купол виглядає об’ємним.

Слід ведмедя й інших звірів на снігу та в бруді

Сліди оживляють лісовий сюжет і показують, що звір тут пройшов.

Малюючи слід, додайте легку тінь усередині відбитка й кілька сніжинок навколо. Ланцюжок слідів, що йде вглиб аркуша, створює відчуття відстані.

Ліс і галявина: як намалювати тло

Ведмідь, білка й їжак погано виглядають на порожньому аркуші. Легке тло перетворює малюнок на сюжет.

• Дерева. Стовбури різної товщини, ближні темніші й більші;
• Трава. Короткі штрихи вгору біля ніг звіра, а не по всьому аркушу;
• Листя й хвоя. Кілька опалих листків поруч зі звіром;
• Сонце. Одне тепле коло в кутку й м’які промені між стовбурами;
• Осінній ліс. Жовті й оранжеві плями, для їжака й білки ідеальний контраст;
• Горизонт. Розташуйте його нижче середини аркуша, щоб небу вистачило місця.

Правило композиції: звір має вирізнятися за кольором. Руда білка добре виглядає на зеленому, бурий ведмідь на світлому, їжак на жовтій осінній траві.

Очі й погляд: як передати характер звіра

Характер звіра читається за очима й мордочкою. Однакова форма з різним поглядом дає зовсім різних героїв.

• Відблиск. Одне невелике світле коло у верхній частині ока робить погляд живим;
• Повіка. Опущена верхня повіка дає спокій, піднята здивування;
• Відстань. Що ближче очі до носа, то «справжнішим» виглядає звір;
• Напрямок. Звір дивиться в камеру, на щось у кадрі або вниз, і це визначає настрій.

Якщо не виходить, намалюйте тільки очі й брови-лінії над ними десять разів із різним виразом. Таке тренування займає кілька хвилин і сильно покращує мордочки.

Лапи й кігті: як намалювати, щоб звір стояв на землі

Лапи часто лишаються недомальованими, і звір виглядає так, ніби стоїть на паличках. Потрібно розуміти, як улаштована лапа.

• Ведмідь. Лапи широкі, товсті, на кожній п’ять пальців із довгими кігтями. Задня лапа за формою схожа на людську стопу;
• Білка. Передні лапки маленькі, як ручки, з тонкими пальцями. Задні довгі, з великою стопою;
• Їжак. Лапки короткі, тонкі, майже сховані під голками, видно тільки кігтики;
• Суглоб посередині. Нога вигинається: у задньої лапи гострий суглоб виступає назад, у передньої вперед;
• Опора. Лапа стоїть на землі, під нею невелика тінь.

Тренуйтеся на окремих лапах: намалюйте п’ять передніх і п’ять задніх, що стоять і ступають. Потім приєднуйте їх до корпусу, і звір перестане літати.

Казкові сюжети: ведмідь, білка й їжак в історіях

Ведмідь, білка й їжак постійні герої українських і російських народних казок та дитячих книжок. Їхні характери можна передати на малюнку, не копіюючи чужих персонажів: досить вигадати своїх.

• Добрий ведмідь. Круглі форми, маленькі очі, м’яка усмішка, лапи трохи розведені;
• Сердитий ведмідь. Брови опущені, паща приоткрита, голова вперед, плечі підняті;
• Хитра білка. Нахил голови, примружені очі, хвіст в’ється навколо тіла;
• Дбайливий їжак. Мордочка піднята вгору, на голках яблуко або гриб, лапки притиснуті до грудей;
• Троє друзів. Ведмідь, білка й їжак на галявині: різний масштаб, різні пози, спільне тло;
• Зимова казка. Барліг, сніг, ялинки, ведмідь спить, а білка й їжак зазирають у віконце.

Вигадайте власну сцену: хто куди йде, що сталося. Малюнок з історією запам’ятовується краще, ніж портрет звіра без сюжету.

Як малювати ведмедя, білку й їжака за фото й з натури

Білку й їжака можна побачити в парку або у дворі, ведмедя в зоопарку. Якщо живих звірів немає, допомагають фотографії.

• Обирайте чіткі фото. Звір цілком, зрозуміле освітлення, без сильних спотворень;
• Шукайте прості форми. Овал корпусу, коло голови, лінія спини, а не шерсть;
• Порівнюйте пропорції. Скільки разів голова вміщується в довжині корпусу, якої ширини хвіст у білки;
• Робіть швидкі начерки. По дві-три хвилини на звіра, не прагніть ідеалу;
• Не копіюйте чужу роботу. Малюйте за фото, але не обводьте чужий малюнок, публікуйте тільки свої знімки або фото з дозволу автора.

Десять швидких начерків дають більше, ніж один довгий. Зберігайте всі: за тиждень ви побачите, як змінилися лінія й пропорції.

Чим малювати ведмедя, білку й їжака

Якщо ви обираєте матеріали вперше, не купуйте дорогий набір. Докладний список для новачка зібрано в статті «Чим малювати початківцю».

Типові помилки під час малювання ведмедя, білки й їжака

Більшість помилок зникає, якщо спершу малювати каркас і порівнювати пропорції з таблицею відмінностей.

План вправ на тиждень

• День 1. Ведмедик із кіл. Десять простих ведмедиків різної форми;
• День 2. Морда ведмедя. П’ять морд анфас, змінюючи відстань між очима;
• День 3. Ведмідь у профіль. Два малюнки за десятьма кроками;
• День 4. Білка з овала. П’ять білок, у кожної свій хвіст;
• День 5. Білка на гілці. Один малюнок із деревом і тінню;
• День 6. Їжак. Три їжаки: простий, з яблуком, згорнутий;
• День 7. Сюжет. Галявина з трьома звірами або осінній ліс.

Займайтеся по 20–30 хвилин. Зберігайте малюнки за днями й порівнюйте їх через тиждень.

Коли потрібен викладач

Ведмедя, білку й їжака малюють багато хто, але довести малюнок до виразного без зворотного зв’язку непросто. Викладач одразу бачить, де збилася пропорція або загубилася характерність.

• Ведмідь виходить легким. Потрібно поправити масу, лапи й лінію загривка;
• Білка не схожа на білку. Річ у хвості й позі;
• Їжак виходить пласким. Потрібна техніка штриха й тон;
• Хочеться сюжету. Композиція й тло потребують окремих знань.

План навчання з нуля є в статті «Як навчитися малювати з нуля». Інші тварини: заєць і кролик, лисиця й вовк, кінь, олень.

Часті запитання

Читати далі